Перейти до вмісту

Співпраця у сільському господарстві: договір підряду та його  особливості

Всеукраїнський конгрес фермерів у партнерстві з міжнародною гуманітарною організацією Mercy Corps провів черговий вебінар для аграріїв на тему співпраці та кооперації у сільськогосподарському виробництві. Експерткою заходу виступила менеджер з фінансового та бухгалтерського консалтингу ВКФ Ірина Зубрицька, яка детально розкрила особливості оформлення та бухгалтерського обліку основних форм співпраці між господарствами.

У сільському господарстві через сезонність та специфіку прив’язаності до землі дуже часто виникає необхідність кооперації між господарствами та аграрниками. Як зазначила експертка, історично так склалося, що в Україні були і кооперативи, які вперше виникли наприкінці XIX століття на Харківщині, на Слобожанщині. Українські господарства постійно шукають різні способи співпраці для ефективного використання ресурсів.

Найпоширеніша форма – договір підряду

Ірина Зубрицька розповіла, що найпоширенішою та найзнайомішою формою співпраці між аграріями є договір підряду на вирощування сільськогосподарської продукції. Такий договір укладається, коли замовник не має техніки, працівників або не може самостійно обробити свою землю, або це просто недоцільно економічно.

“Всі ми знаємо, що, наприклад, купувати зернозбиральний комбайн невеличкому підприємству для того, щоб він цілий рік стояв і простоював, просто немає економічної доцільності”, – пояснила експертка. Тому дуже часто використовується договір підряду, а враховуючи сезонність та велику територію України, коли починаються жнива, ці комбайни переїжджають з півдня на північ і поступово обмолочують поля всім замовникам.

Підрядник при цьому може або спеціалізуватися виключно на наданні таких послуг, або це може бути сусіднє аграрне підприємство, яке через сівозміни не потребує цієї техніки в поточному році і може допомогти сусідам зібрати, засіяти або обробити якісь ділянки.

Експертка наголосила, що особливих відмінностей від звичайного договору підряду немає – це той самий договір на виконання робіт, з яким всі стикалися в господарській діяльності, найчастіше у будівництві. Урожай, який зібраний або засіяний, належить замовнику, а підрядник отримує оплату і не набуває прав на продукцію.

Важливі моменти при складанні договору

Ірина Зубрицька підкреслила важливість чіткого прописування конкретних робіт та місця їх виконання. Це убезпечить від подальших спорів між сторонами та від питань податкової щодо реальності господарських операцій. Якщо роботи детально розписані, то навіть з першого погляду зрозуміло, що це не придуманий договір, а реальна діяльність.

Ціна може бути твердою, наприклад, за гектар якихось робіт, а може містити умову залежності від погодних умов. Можна також закласти компенсацію за доїзд техніки до певної ділянки, оскільки пальне зараз недешеве, а довозити технику іноді доводиться далеко.

Форма оплати може бути як грошовою, так і частиною врожаю. В останньому випадку потрібно прописати це в договорі або зробити додаткову угоду після того, як стане зрозуміло, що грошовою оплатою з якихось причин скористатися не можна.

Найбільша проблема – передача матеріалів

Найбільш проблемним моментом з досвіду аудиту та податкових перевірок є процес документальної передачі матеріалів для виконання робіт. “Дуже часто це не документується і не звертають на це уваги. А потім податкова служба приходить на перевірку і запитує, яким чином передавались матеріали для цих робіт”, – застерегла експертка.

Наприклад, якщо найняли підрядника засіяти ділянку і надаєте йому своє насіння, він повинен прийняти це насіння по акту, по накладній відповідно до договору підряду, а потім відзвітуватися і повернути залишки. Тільки на підставі цього звіту, а не лише акту виконаних робіт, можна списати це насіння в собівартість сільськогосподарських робіт.

Акцизне пекло з пальним

Найбільше питання, яке виникає в ході договору підряду, з’явилося після того, як з 2016 року суттєво змінилося питання акцизу та обліку паливно-мастильних матеріалів. Раніше спокійно надавали підрядникам своє пальне і не переймалися, але після змін у Податковому кодексі ситуація кардинально змінилася.

Будь-яка передача паливно-мастильних матеріалів почала вважатися їх реалізацією і вимагати цілої низки дотримання вимог: реєстрації в системі електронного адміністрування акцизних накладних, акцизного складу, ліцензій тощо. Це тягне за собою величезні штрафи, і, як показує аналіз судової практики, це абсолютно реальна небезпека.

Через це було видано роз’яснення, за яких умов передача пального від замовника до підрядника не буде вважатися реалізацією. Для цього треба виконати три умови, причому друга умова має ще підумови.

Перша умова: замовник не реалізує пальне іншим особам і не є платником акцизного податку.

Друга умова: заправка здійснюється в паливний бак техніки виключно для сільськогосподарських робіт на землях замовника за договором. Саме тому в договорі повинно бути чітко прописано, де саме здійснюється виконання робіт, на яких землях, з якими кадастровими номерами.

Третя умова найскладніша і для малого бізнесу найдорожча: заправлення повинно відбуватися з транспортних засобів, а не з стаціонарних джерел чи колонок, саме з бензовозів. І ці транспортні засоби повинні бути обладнані витратомірами вартістю в середньому від 100 тисяч гривень.

“Практичне виконання цих норм дуже часто утруднене, тому що це іноді просто неможливо – або бензовозу немає, або не кожен може собі дозволити витратомір поставити”, – пояснила Ірина Зубрицька.

Шляхи виходу з акцизної пастки

Якщо всі ці умови занадто складні і з технічних причин їх неможливо виконати, є варіанти дій для уникнення визнання заправлення техніки реалізацією пального.

По-перше, можна купувати смарт-картки або талони на пальне. За відсутності переходу права власності на пальне підприємство не зобов’язане реєструватися платником акцизного податку, якщо передає по акту ці смарт-картки для заправлення техніки підрядника.

По-друге, можна передбачити компенсацію витрат у договорі. Підрядник надає звіти, шляхівки, розрахунки, а замовник за погодженням збільшує суму оплати за договором – частина йде на оплату послуг, частина на компенсацію витрат на пальне.

Третій варіант – оренда техніки з екіпажами.