Це родина Кіріченків-Пономарьових з села Маркове, Костянтинівської громади (Донеччина). Їх три сестри і брат, 8 дорослих і 9 дітей. Вдома на Донеччині Кіріченки-Пономарьови займались розведенням корів і виготовляли сир, сметану та іншу молочну продукцію. Їх ферма нараховувала 18 голів. Після 24 лютого чоловіки і старший син лишились на Донеччині захищати землю від окупанта. Жінки з дітьми змушені були тікати від війни в невідомість і починати там нове життя. Олена Кіріченко чесно каже — тикнули пальцем в мапу, аби подалі від обстрілів.
Так Кіріченки і Пономарьови опинились у Сергіївській громаді, Миргородського району на Полтавщині. Приїхали на вантажівці вночі з тим, що зібрали. Діти їхали окремо з волонтерами. Їх прийняли на Полтавщині і дали все, що було необхідно, але Кірічіенки-Пономарьови дуже переживали за своїх корів. Перевозити стадо з-під обстрілів стало викликом. Але ми змогли.
Худобу перевозили сприяння та допомоги Всеукраїнської асоціації громад та Програми USAID з аграрного і сільського розвитку у межах проекту «Згуртовані громади». Його створили для координації допомоги громадам, які опинились у скруті через широкомасштабне рашистське вторгнення, від громад, які розташовані в тилу і можуть надати таку допомогу. Перевезти на Полтавщину змогли не все стадо: 6 корів і бичка.
І це той випадок, коли добро множить добро: родина врятувала справу свого життя, Сергіївська громада матиме у себе підприємство, яке сплачуватиме податки і наповнюватиме місцевий бюджет. Більше того, Кіріченки-Пономарьови допомагають самі — вони взяли на перетримку господарство своїх сусідів з села Маркового.
Програма USAID з аграрного і сільського розвитку – АГРО та Всеукраїнська асоціація громад започаткували проект «Згуртовані громади». Проект допомагає громадам і агровиробникам, які опинились у скруті через широкомасштабне вторгнення росії в Україну.